З 1998 року у своїй роботі використовую елементи вальдорфської школи. З усього вивченого про цю методику вибрала лише ті методи і форми роботи, які є ефективними і дитині «не зашкодять», а саме:

• кольорове сприймання світу;
• уроки з музичним оформленням;
• ритмічні вправи і рецитації;
• малювання форм.

            

             Найголовніше – весь процес навчання пройнятий духовністю. Я володію поетичним словом, тому все пишу сама – рецитації, дитячі молитви, пісні, фрагменти уроків, розробки–сценарії свят.

             Рецитації проводяться на всіх етапах уроку, бо це духовний зв'язок з навколишнім світом. На початку першого уроку і впродовж всього дня відбувається діалог «учитель – учні», побудований на взаємній довірі. Рецитації та молитви налаштовують учнів на процес навчання, на спокій.

             Спецкурс «Риторика» дає змогу вчителю розширити знання дітей з української мови та літератури, навчити дітей майстерно читати і говорити, залучає їх до невичерпних скарбів рідного слова.

1.     Швидко відтворюють у пам’яті учнів раніше вивчені риторичні словоплети. Діти із задоволенням їх розгадують, із цікавістю очікують на нові.

2.     Сигнальні картки на уроці – це зворотний зв'язок. Частіше використовую стверджувально –заперечувальні картки «Так! Ні!». Мовні правила, поняття, закони перевіряю швидко, роблячи висновок про знання або не знання учнів.

3.     Практикую «чарівні» капелюшки і віночки. На початку уроку риторики на парти дітям, читання яких хочу почути, кладу капелюшки і віночки. Капелюшки із сніжинкою – хлопчикам, віночки – дівчаткам. Це самостійне читання вголос. Називаю прізвище лише першої дитини, а далі учні читають, запитуючі одне одного. Той, хто почитав, капелюшок і віночок знімає, щоб його більше не запитували.

4.     Цікавим є риторичне змагання в ораторському мистецтві. Для цього маю у класі ораторську трибунку. Ступаючи на підставлений стілець, учні виголошують промову, доповідь.

5.     Хорошим прийомом розвитку творчості і таланту дітей є поетичний спів. Багато поезій для дітей покладено на музику, тому кожну з них пропоную для співу.

6.     Подобається дітям читання творів, де можна імітувати звуки навколишнього світу: віхоли, коня, собаки, тиші і т.д.

7.     Розвиваюча гра «Мандруй поетичною стежкою» залучає дітей до поетичного слова, пробуджує інтерес писати, римувати, будувати поетичні рядки. Пропоную учням перший рядок поетичної строфи, а потім вони самостійно і, в той же час, активно включаються у дописування строфи.

 

а) Ось місток через річку

………………………….

(там гуляла лисичка)

 

б) За сосною ліщина

……………………...

(рве горішки дитина,

там у зайця хатина,

і грибочків родина і т.д.)

 

в) Поле, річка і гай зелененький

…………………………………...

(біжить стежкою хлопчик маленький,

притулились до липки опеньки)

 

г) Пада сніг на стежину

…………………………

(розважає дитину,

засипає калину)

 

д) Гарна наша домівка

…………………………

(це моя Ківшарівка).

 

Важливу роль для дітей відіграє перша фаза уроку, особливо початок дня. Учні, які ще не «прокинулись» або занурені в себе, починають з повільних ритмів, які поступово прискорюються. Дитина стає уважною, зосередженою. Ритмічні вправи краще будь-яких зауважень і покарань дисциплінують клас. У таких вправах діти самостверджуються, «виговорюються», заспокоюються. В ритмах, піснях, віршах учні значно швидше і з бажанням засвоюють навчальний матеріал. Ненав’язливо, в ігровій формі діти залучаються до різноманітних мовних вправ.

Ритмічні вправи починаються з тілесно-вольової діяльності: діти можуть тупотіти, плескати в долоні, стрибати під супровід мовних вправ. Кінець ритмічної частини завжди спокійний і концентруючий.

Тема мого досвіду: «Розвиток незалежної особистості через всебічне гармонійне виховання у відповідності з законами людської природи».

 

       «Учитель – учень – родина…

       Це щось нерозривне, єдине.»

 

            До підготовки свят залучаються батьки. Живемо ми всі однією дружною великою сімейкою. Родинні дозвілля у нашому класі відбуваються частенько. Сценарій свят пишу сама, залучаючи до цього батьків.

            Родинно-національні та соціально-побутові традиції забезпечують зв'язок поколінь, засвоєння і збереження культурних скарбів українського народу; впливають на розвиток і соціальну спрямованість дитини в сім’ї і соціальному середовищі.

            Особливо актуальним є здійснення родинно-національного виховання на базі відродження традицій української етнопедагогіки та досягнень світової педагогіки, формування на цій основі педагогічної культури батьків.

            Значний інтерес у батьків викликають нетрадиційні форми роботи, зокрема родинні виховні заходи. За короткий час вони отримали загальне визнання вчителів, дітей, батьків.

            Родинні виховні заходи дають можливість активізувати батьків, з пасивних спостерігачів перетворити їх в учасників організації навчально-виховного процесу молодих школярів, виявляти інтереси і вподобання кожної сім’ї, організовувати спільне дозвілля батьків і дітей, забезпечувати наступність поколінь, відроджувати звичаї і традиції нашого народу.

            Ефективність родинних виховних заходів залежить від методичного уміння вчителя правильно їх підготувати і провести.

            Даний процес включає:

ü    Вибір теми і форми проведення виховного заходу;

ü    Визначення мети;

ü    Добір доцільної системи малих підготовчих заходів;

ü    Визначення дати і місця проведення;

ü    Оформлення залу;

ü    Визначення учасників;

ü    Складання сценарію;

ü    Хід виховного заходу.

           

            Мета родинного виховного заходу включає в себе виховні, розвивальні і навчальні цілі, що сприяють формуванню, закріпленню й розвитку у школярів морально-етичних та громадських якостей: любові до рідного краю, села, міста, країни, звичку до праці, усвідомлення себе громадянином України, прагнення бути добрим, турботливим, оберігати навколишнє середовище, шанувати народні традиції і звичаї, розуміти красу в природі, предметах побуту, праці, людських взаєминах.

            Творчого підходу потребує підготовка виховного заходу: по-перше, необхідно зацікавити, заінтригувати ідеєю його проведення всіх членів класної родини (дітей, батьків, дідусів, бабусь та ін.); по-друге, добре і чітко продумати систему малих підготовчих заходів, яка включає конкурси, цікаві зустрічі, екскурсії, пошукову роботу та ін..

            Сценарії виховного заходу має бути лаконічним, послідовним, емоційно насиченим і відображати ту багатогранну роботу, яка була проведена упродовж підготовчого періоду. Матеріалом для сценарію є тематичні вірші, пісні, легенди, бувальщина, загадки, народні усмішки, відеофільми.

            Одне з таких родинних свят проходило під лозунгом:     «Нашій школі 30 років!  Відпочинем від уроків!»

             Багато батьків – це колишні випускники нашої школи. Ностальгічні настрої спонукали до написання свята про життя піонерів нашої школи, ще колись радянської школи.

            Готувалися батьки і діти. Батьки приготували ту частину свята, де показали своє піонерське життя. Вони створили піонерський загін радянської школи. Діти готували виступ учнів сучасної школи незалежної України.

            Діти ознайомились з минулим своїх батьків, з їх шкільним дитинством. Це була цікава подорож у минуле школи. Учні дякували батькам за збереження шкільних традицій.

            До фінальної пісні були запрошені всі родичі учнів класу і самі діти. Наразі батьки та учні класу готуються до родинного свята – «Дитячі вечорниці у нашій світлиці» та «Коса – дівоча краса».

             Спільна праця школи і батьків приносить хороші результати. Дружною родиною живемо і далі!